Захист прав інвестора в Україні: новації національного законодавства

ВЫПУСК №6 (ИЮНЬ, 2017)

Одним із головних маркерів інвестиційної привабливості економіки будь-якої країни є питання захищеності прав іноземних інвесторів. Чим надійніший такий захист, тим простіше залучати до розбудови економіки зовнішні інвестиції, тим впевненіше почувається бізнес, у тому числі й локальний. Адже останній також часто у своїй роботі використовує запозичений капітал. Тож, чи насправді захищений інвестор в України? Які новації законодавства маємо щодо способів захисту прав інвестора? Ці й інші питання розглянемо в нашому матеріалі

 

Дмитро Троєкуров,

Poberezhnyuk & Partners Law group, партнер

Нині в Україні практично створено основи законодавчої бази, яка регулює діяльність іноземних інвесторів та механізм залучення іноземних інвестицій. Станом натепер у нашій країні інвестиційна діяльність регулюється такими Законами України: «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про захист іноземних інвестицій на Україні», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про інститути спільного інвестування».

 

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької й інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект . Керуючись Законом України «Про режим іноземного інвестування», іноземними інвестиціями є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності згідно із законодавством України з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту.

 

Оскільки інвестиційна діяльність пов’язана з певним ризиком для іноземного інвестора, обсяг іноземних інвестицій значною мірою залежить від ефективності правових гарантій, передбачених у національному законодавстві. З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій. Закон України «Про інвестиційну діяльність» у ст. 19 визначає державні гарантії захисту інвестицій як систему правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності й сплати ними податків, зборів (обов’язкових платежів). Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій. Правові гарантії захисту іноземних інвестицій, відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування», поділяються на:

1) гарантії від зміни законодавства;

2) гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб;

3) компенсації та відшкодування збитків іноземним інвесторам;

4) гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності;

5) гарантії переказу доходів, прибутків й інших сум у зв’язку з іноземними інвестиціями.

 

Іноземний інвестор хоче мати гарантію, що умови інвестування не змінюватимуться . Він повинен бути впевненим у тому, що будь-які зміни в законодавстві не погіршать комерційних результатів його діяльності, на досягнення яких він розраховував, приймаючи рішення про свої капіталовкладення у визначений ним проект. На жаль, нестабільність українського законодавства та його непередбачуваність нерідко породжують в іноземних інвесторів сумніви щодо цього. Під гарантією стабільності законодавства мають на увазі, що у випадку погіршення умов інвестування до іноземних інвесторів застосовуватиметься законодавство, яке діяло на момент вкладення інвестицій.

 

Отже, нестабільність українського законодавства є однією з проблем залучення іноземних інвестицій в економіку України. Істотною проблемою є також компенсація та відшкодування збитків іноземним інвесторам. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про режим іноземного інвестування», іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду й моральну шкоду, завданих їм унаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання держаними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора чи підприємства з іноземними інвестиціями. На мій погляд, у законодавстві про іноземні інвестиції доцільно передбачити конкретні строки виплати компенсації. Це посилило б дію коментованої державно-правової гарантії. Дуже важливе значення в правовому захисті іноземних інвестицій має гарантія переказу за кордон прибутків, отриманих іноземним інвестором під час провадження інвестиційної діяльності на території іншої держави. Повернення іноземної інвестиції, а також прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, здійснюється іноземним інвестором з інвестиційного рахунка в гривнях та в іноземній валюті за прямою чи портфельною інвестицією на інвестиційний рахунок іншого іноземного інвестора. Проблема вільного переказу капіталів і переміщення отриманих доходів із території однієї держави на територію іншої насамперед стосується безперешкодного вивезення поточних доходів інвестора (дивідендів, відсотків, роялті), сум, виплачуваних у погашення позик, вивезення первісних капіталовкладень; коштів, що виникають під час ліквідації чи припинення інвестиційної діяльності, часткового або повного продажу капіталовкладень; компенсації, одержуваної інвестором у випадку вилучення його власності; будь-яких інших платежів у зв’язку з капіталовкладеннями.

 

На сучасному етапі вирішенню питань ефективного залучення та використання інвестицій в економіку України поряд із корупцією також перешкоджає незахищеність інвесторів, особливо в корпоративному секторі.

 

Згадаймо ситуацією, що склалася в ПАТ «Укрнафта» і ПАТ «Укртранснафта». У цих акціонерних товариствах (далі — АТ) держава, володіючи (безпосередньо чи опосередковано) як інвестор контрольними пакетами акцій, роками була позбавлена можливості реально впливати на оперативне управління господарською діяльністю цих підприємств, брати участь у розподілі прибутків, реалізації інших корпоративних прав. У результаті майно державного сектора економіки використовувалося в інтересах потужної фінансово-промислової групи, а державний бюджет щороку втрачав мільярди гривень. І це при тому, що на сторожі інтересів держави як інвестора стоїть потужний державний апарат із законодавчими, виконавчими, правоохоронними та судовими органами. Що в такому разі говорити про захищеність прав й інтересів звичайних інвесторів.

 

У таких умовах пріоритетною метою правового регулювання діяльності АТ стає запровадження ефективних правових механізмів захисту прав інвесторів. Певні кроки у цьому напрямі вже робляться.

 

ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ...