Відсутність ТТН: наслідки та судова практика

Товарно-транспортна накладна завше викликала підвищений інтерес у податківців.

А її відсутність — то не лише ризик для власника товару, а ще й грубе порушення законодавства. Погляньмо на практику сьогодення та з’ясуймо, наскільки важливо мати згаданий документ

 

Галина Морозовська,
експерт із питань оподаткування й обліку

Ризики, пов’язані з відсутністю ТТН

Передусім нагадаємо, що наявність товарно-транспортної накладної (далі —ТТН) під час перевезення вантажів на договірних умовах автотранспортом вимагають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Мінтрансом від 14.10.1997 р. № 363. Водночас за відсутності ТТН можливі такі податкові ризики:  

• податківцями заперечується право на податковий кредит із ПДВ за товарами, що перевозяться (ГУ Міністерства доходів і зборів у м. Києві в листі від 08.05.2014 р. № 4151/10/26-15-11-01-06);

• контролери проти віднесення вартості товарів до витрат у податковому обліку (свідчення тому — судова практика);

• перевіряючі ставлять під сумнів можливість відображення податкового кредиту за послугами з перевезення (судова практика; щоправда, у листі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.05.2014 р. № 4151/10/26-15-11-01-06 податківці говорять, що якщо є податкова накладна, то навіть за відсутності ТТН є право на податковий кредит);

• податківці не визнають витрат на послуги перевезення (підкатегорія 102.21 системи ЗІР: «у разі відсутності товарно-транспортної документації, яка підтверджує отримання послуг із перевезення вантажу, у тому числі товарно-транспортної накладної, які відносяться до первинних документів та на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, платник податків при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку не має підстав для врахування вартості таких послуг при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг» (лист ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.03.2014 р. № 4151/10/26-15-11-01-06, лист Міндоходів України від 19.09.2013 р. № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128).

У свіжих листах ДФСУ від 15.01.2016 р. № 621/6/99-99-19-02-02-15 та від 29.10.2015 р. № 22911/6/99-99-19-02-02-15, а також ГУ ДФС у Вінницькій області від 29.10.2015 р. № 625/Ш/02-32-17-01-17 наголошується на обов’язковості ТТН та її значущості для обліку. Лише зауважимо, що з 18.03.2016 р. ТТН можна складати в довільній формі (завдяки змінам, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури від 27.01.2016 р. № 26) — мовиться про спеціальні ТТН на окремі товари, як-от хліб, нафтопродукти тощо.

 

Зауважимо: головний аргумент податківців у разі зняття податкового кредиту й витрат за відсутності ТТН — безтоварність операції. Тобто вони говорять про нереальність операції, бо не було факту перевезення (переміщення) товару (а саме ТТН повинна підтверджувати перевезення), а отже, не було власне й товару. Таким чином, на їхню думку, немає права на витрати за цими операціями та податковий кредит за ними.

 

Судова практика

Одразу скажемо, що в основі своїй рішення в касаційній інстанції (на вищому рівні) виносяться на користь платників податків. А ось у першій інстанції чи навіть апеляційній ситуації складаються по-різному.

Що вагомо для доведення права на витрати й податковий кредит за відсутності ТТН? Повинні бути документи й докази, які підтверджували б, що операція реально мала місце. Зважаючи на різні судові рішення, наведемо основні правила, до яких варто апелювати під час захисту власної позиції.

 

Читать полностью…