Списання безнадійної дебіторської заборгованості

ВЫПУСК №10 (ОКТЯБРЬ, 2017)

В обліковому житті кожного підприємства трапляються ситуації, коли боржник-юрособа не квапиться повертати заборгованість. У який момент борг стає безнадійним? Коли його списують із балансу? Які податкові наслідки? Відповіді на ці запитання — у матеріалі

 

Галина Морозовська,

експерт з оподаткування й обліку

Коли заборгованість стає безнадійною в бухобліку?

Списання безнадійної дебіторської заборгованостіОдразу зауважимо, що прострочення на виконання зобов’язань дебітором — іще не підстава стверджувати про безнадійність боргу. За такої ситуації виникає сумнів у погашенні. А ось для безнадійності має бути впевненість.

У бухобліку безнадійна дебіторська заборгованість — це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності (п. 4 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).

 

Нагадаємо, що загальний строк позовної давності — три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України; ЦКУ). Перебіг позовної давності починається, коли: особа дізналася про порушення свого права; могла дізнатися про порушення свого права; дізналася чи могла дізнатися про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦКУ). Тож строк позовної давності починає свій перебіг, коли порушено строк виконання зобов’язання, а не від дати виникнення самого зобов’язання.

Отже, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

 

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності розпочинається від дня, коли в кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності розпочинається зі спливом цього строку.

Вищий господарський суд України (ВГСУ) роз’яснив, що пільговий строк — строк, протягом якого боржник після пред’явлення йому вимоги повинен виконати свій обов’язок (п. 26 Інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211).

 

Згідно зі ст. 530 ЦКУ, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору чи актів цивільного законодавства.

Окрім того, строк позовної давності може перериватися, при цьому перебіг позовної давності розпочинається заново, незалежно від того, скільки часу минуло до моменту переривання (ст. 264 ЦКУ).

 

Перериває строк позовної давності вчинення дії, що свідчить про визнання боргу або іншого обов’язку.

Діями щодо визнання можуть бути (див. Інформаційний лист ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211, постанову Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10):

• визнання пред’явленої претензії;

• зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

• письмове прохання відстрочити сплату боргу;

• підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

• письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

• часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Водночас якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник учинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

 

Придбати повну версію статті →