Повідомлення про розміри оплати праці: законодавчі вимоги та практика

 

 

Выпуск № 6 (Июнь, 2016)


Відповідно до ст. 110 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII (далі — КЗпП), під час кожної виплати заробітної плати роботодавець має повідомити працівника про дані щодо нарахування й утримання із заробітної плати, котрі належать до періоду, за який провадиться оплата праці


 

 

 

Вікторія Ліпчанська,

шеф-редактор журналу «Кадровик light»

Про які саме виплати й коли слід повідомляти найманого працівника можна дізнатися, зважаючи на зміст ст. 115, у якій мовиться про строки виплати заробітної плати. Відповідно до ст. 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а за відсутності таких органів — представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом), але:

• не рідше ніж двічі на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів,

та

• не пізніше 7-ми днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

 

Виплата заробітної плати за першу половину місяця, яку найчастіше називають «аванс», — це теж заробітна плата. Проте розмір авансу визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а за відсутності таких органів — представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Таким чином, підставою для нарахування авансу можуть бути зазначені вище документи, а також табель обліку використання робочого часу в разі нарахування авансу за фактично відпрацьований час.

Керуючись ч. 3 ст. 115 КЗпП, не пізніше ніж за 3 дні до початку щорічної відпустки працівнику виплачується заробітна плата за весь час відпустки, що також є виплатою заробітної плати.

Згідно з нормами законодавства, ПДФО та військовий збір сплачуються (перераховуються) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи лише за умови одночасного надання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Нарахований ЄСВ також сплачується роботодавцем у разі кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якого нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею вказаних сум. Тобто під час виплати заробітної плати так само, як і в разі виплати заробітної плати за першу половину м’ясця (авансу), а також за час відпустки маємо не тільки нараховану суму, а й суми утримань із нарахованої заробітної плати.

Таким чином, якщо застосовувати вимоги ст.ст. 110 і 115 КЗпП у буквальному сенсі, то повідомлення про заробітну плату працівника слід проводити під час виплати заробітної плати як за першу половину місяця, так і в разі виплати заробітної плати за місяць загалом, а також при виплаті заробітної плати за час щорічної відпустки. На практиці найпоширенішим є повідомлення про суми заробітної плати в разі її виплати за відпрацьований місяць. Власне до цього ж повідомлення включають і виплату заробітної плати за час відпустки.

 

Форма повідомлення

Форма повідомлення про суми заробітної плати не зазначена. Вимоги ст. 110 КЗпП не будуть порушені, якщо касир під час виплати заробітної плати запропонує розписатися за отриману працівником суму заробітної плати у відомості, у якій містяться:

• зазначення на суму нарахованої заробітної плати;

• підстави й суми відрахувань за кожною підставою та на належну до виплати суму заробітної плати.

Працівник, який власним підписом засвідчує одержання заробітної плати, повинен мати можливість ознайомитися з відповідними даними.

 

Читать полностью…