Постійне вдосконалення

«Є тільки один бос — клієнт.

І він може звільнити всіх у компанії, зокрема й директора,

просто витрачаючи власні кошти десь в іншому місці».

Семюель Уолтон, Wal-Mart Stores, Inc.

 

Саме заради успішної взаємодії з клієнтом відбуваються всі зрушення на виробництвах, оскільки конкурентне середовище диктує: простіше, краще, швидше і дешевше — змушуючи вдосконалювати бізнес-процеси, скорочуючи час виробництва чи обслуговування

ВИПУСК №12 (ГРУДЕНЬ, 2018)

 

Ось саме цей процес постійного вдосконалення і є практичним втіленням східної філософії кайдзен (англ. kaizen; яп. 改善), про яку Вікіпедія тлумачить, що «кайдзе́н (японський термін «безперервне вдосконалення», «поліпшення» або «зміна на краще») — це японська філософія або практика, яка фокусується на безперервному вдосконаленні процесів виробництва, розробки, допоміжних бізнес-процесів і управління, а також всіх аспектів життя організації. У філософії кайдзен організації безперервно покращують усі функції бізнесу, в якому задіяні всі працівники — від директора до звичайного робітника».

 

Уперше цією філософією послуговувались японські компанії у складний період відновлення після Другої світової війни. Особливо вражаючими були зміни у компанії Toyota, досвід якої пізніше почав вивчати і переймати міжнародний бізнес. А ось термін «кайдзен» став широко відомий завдяки книзі Масаакі Імаі «Kaizen: The Key to Japan's Competitive Success», після видання якої  його почали вживати як позначення однієї з ключових концепцій менеджменту.

 

Здавалося б, такі прості і зрозумілі речі, проте кайдзен — це дуже кропітка постійна системна робота, яка розпочинається з усвідомлення наявності проблем і відчуття бажання наполеглево працювати задля досягнення конкурентних переваг і, зрештою, прихильності клієнта.

 

Варто зазначити, що кайдзен не виник з нізвідки. Ця філософія стала настільки життєздатною саме через те, що мала міцне підґрунтя попередніх бізнес-напрацювань, консолідувала досвід успішних бізнес-структур, перетворюючи найбільш вдалі знахідки і традиції на наріжні камені найбільш знаного нині підходу до організації виробничого життя компаній. Проілюструємо цю точку зору на прикладах.

 

Отже, так уже історично склалося, що індустріальна революція, розвиток виробництва, його вдосконалення, покращення процесів, створення стандартів здавна відбувалися на заході: у Європі, США і навіть у СРСР. Основні наукові роботи з покращення, стандартизації, зниження собівартості, застосовувались передусім на західних виробництвах.

 

Скажімо, ще в січні 1798 року американський винахідник і підприємець Елі Вітні, відомий тим, що одним з перших сконструював фрезерний станок та започаткував основи організації масового виробництва у машинобудуванні, використовуючи принцип взаємозамінності, заснований французьким офіцером артилерії Жаном Батістом Вакет де Грибоваль, організував нове виробництво мушкетів з розподілом праці і принципу взаємозамінності деталей. До Вітні мушкети виготовлялися індивідуально, деталі однієї рушниці часто не підходили за розмірами до іншої. Вітні ж застосував принцип взаємозамінності, відповідно до якого всі деталі почали виготовлятися масово, з точністю, що дозволяє зібрати продукцію з деталей різних партій. Це був початок процесу стандартизації у виробництві.

 

Нині цей революційний підхід успішно втілює кайдзен. Або методика творчості в галузі винахідництва відома під абревіатурою ТРВЗ (теорія розв'язування винахідницьких задач), розроблена Генріхом Альтшулером, який формалізував процес винахідництва й представив його у вигляді алгоритму, спочатку застосовувалась до вирішення технічних проблем, а зараз активно експлуатується в бізнесі, менеджменті, маркетингу, соціології, педагогіці тощо.

 

Отже, Генріх Альтшуллер, людина, яка створили цей алгоритм, у більшості випадків мав справи з проблемами які вже були «загнані у глухий кут». Оскільки ТРВЗ — це інструмент, який робить процес мислення більш ефективним, то автор, вирішуючи проблему, на яку ніколи раніше не наражався, відкочував її назад, доки не доходив до її початкового вигляду, до першопричини. Він приділяв неабияку увагу постановці завдання, бо від цього залежало його вирішення, усунення проблеми.

 

Філософія кайдзен допомагає вирішувати проблеми, доходячи до причини її виникнення, здійснюючи постійний аналіз результатів вжитих заходів і плануючи наступні дії поступово.

 

А ще були Генрі Форд, Фредерік Уінслоу Тейлор, Ліліана Гілберт, Олексій Гастев, Уільям Едвардс Демінг... Було ще чимало революційних підходів, які належало ретельно вивчити і дбайливо акумулювати в японській філософії кайдзен.

 

Зерно знань, які дійшли із заходу, впало на сприятливий ґрунт Японії. Японцям удалось акумулювати їх, удосконалити і систематизувати. Філософія кайдзен власне перебуває у стані сталого вдосконалення і постійно розвивається.

 

Початок

Після поразки Японії у Другій світовій війні у країні виявиялося чимало проблем як на виробництві, так і в галузі надання послуг. Одна з найголовніших — якість товарів і послуг. Для того щоб вижити, необхідно було змінюватись.

 

Японія — країна традицій. Японці практикують єдиноборства, каліграфію тощо. Ці практики потребують терплячості і наполегливості, оскільки вимагають щоденного відточування майстерності через постійне повторювання певних рухів, однакових, у певній суворій послідовності... І лише з часом до людей доходить усвідомлення того, що саме вони роблять, чому саме вони так роблять.

 

Отже, інструкція (інструменти) щодо того, як необхідно виконувати той чи інший рух, є усвідомленням необхідності виконувати цей рух досконало, і вона вже досягнута, а тому настає час творчості, бо коли людина свідомо виконує поставлене завдання, починає братися до справи творчо.

 

Придбати повну версію статті