Облікова політика підприємства 2020

ВИПУСК №12 (ГРУДЕНЬ, 2019)

Облікова політика підприємства 2020Оксана Лозова,

менеджер з аудиту EBS

 

Практика доводить, що більшість підприємств не приділяють достатньо уваги розробці та затвердженню розпорядчого документа про облікову політику. Він має достатньо формальний характер, оскільки приймається радше для того, аби мінімально виконати вимогу про його наявність та в поточній діяльності підприємства використовується в рідкісних випадках. Таким чином, на порозі нового фінансового 2020 року було б не зайвим вкотре нагадати про основні питання щодо ключового елемента системи організації бухгалтерського обліку на підприємстві.

 

Кому і для чого потрібна облікова політика?

Облікова політика підприємства може після підписання керівником зайняти зручне місце на полиці, у шухляді чи папці на робочому столі з внутрішніми документами, які читають один раз, щоб поставити підпис про ознайомлення, а вдруге дістають, коли його запросять при аудиті чи податковій перевірці, а може стати активним інструментом в щоденній поточній роботі.

 

Як й інші внутрішні політики та процедури, облікова політика підприємства існує з метою визначення єдиних правил та підходів у роботі та забезпечення їх послідовного застосування.

 

Особливої актуальності набуває формалізований документ, коли історично прийняті управлінським персоналом методи бухгалтерського обліку, наприклад, для оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг, не є очевидними при зміні відповідальних працівників (звільненні, переведенні тощо). Таким чином, новий персонал отримує більш чітке розуміння облікового процесу, включаючи відображення господарських операцій, до якого він безпосередньо залучений.

 

Які елементи обов’язково мають бути присутніми в обліковій політиці?

Найбільш поширеним є підхід, коли облікова політика підприємства з одного боку — дублює положення національних чи міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, з іншого боку — не визначає вичерпний перелік усіх принципів, методів і процедур, які фактично обрані підприємством та застосовуються.

 

Зокрема, облікова політика підприємства майже завжди містить:

• положення про періодичність та об'єкти проведення інвентаризації,

• методи оцінки вибуття запасів,

• методи амортизації необоротних активів,

• метод обчислення резерву сумнівних боргів,

рідше:

• перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів,

• порядок оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг,

• перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) тощо.

 

Варто звернути увагу, що при виборі та затвердженні принципів, методів і процедур, щодо яких передбачено більш, ніж один їх варіант, важливо дотримуватися нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку, які такий перелік визначають.

 

Наприклад, на сьогодні підприємства дедалі частіше створюють забезпечення на фактично отримані впродовж звітного періоду послуги щодо яких оригінали первинних документів на дату фінансової звітності не отримано. Загалом наявність чи присутність оригіналу первинного документа не є критерієм визнання зобов’язання кредиторською заборгованістю чи забезпеченням відповідно. Фактично понесені витрати у звітному періоді, погашення яких у сумі та часі є визначеними, наприклад, на основі умов договорів, статистичної інформації по витратах підприємства за попередні періоди; інформації про зміни тарифних ставок; інших джерел за своєю економічною суттю не є майбутніми операційними витратами і відповідають швидше критеріям визнання кредиторською заборгованістю.

 

Підходи до визначення розрахункової суми витрат, щодо яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів, доцільно визначити та включити до розпорядчого документа про облікову політику підприємства разом з переліком відповідальних осіб та строків подання ними відповідної інформації (лист Міністерства фінансів України від 22.04.2016 р. № 31-11410-06-5/11705).

 

Варто зазначити, що перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) в обліковій політиці підприємств теж часто не передбачений, або передбачений, проте не відповідає фактичним та/або не оновлюється по мірі внесення змін до процесу виробництва.

 

Які саме елементи, окрім зазначених вище, повинен визначати розпорядчий документ про облікову політику підприємства, наведено у Методичних рекомендаціях, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 27.06.2013 р. № 635.

 

Придбати повню версію статті