Нові підстави для звільнення з ініціативи роботодавця

ВИПУСК №5 (ТРАВЕНЬ, 2017)

Проект Трудового кодексу України (№ 1658, доопрацьований) підготовлено до другого читання. Майже два роки минуло відтоді, як Верховна Рада України прийняла в першому читанні найважливіший для кожного працівника та роботодавця документ. Іще рік над указаним документом працювала робоча група з доопрацювання проекту Трудового кодексу України при Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення

 

Вікторія Ліпчанська,

бізнес-тренер, член робочої групи з доопрацювання проекту Трудового кодексу України при Комітеті ВР із питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення

 

11 квітня 2017 року Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення прийнято рішення схвалити текст порівняльної таблиці до нього з урахуванням проголосованих поправок народних депутатів України та рекомендовано Парламенту прийняти законопроект у другому читанні та загалом. Ретельна робота проведена, у цілому розглянуто 1740 пропозицій народних депутатів України, досягнуто компроміси, але все ще в усіх на вустах негативні рецензії на цей документ як із боку роботодавців, так і з боку представників працівників.

 

Наразі спробуймо з’ясувати на прикладі одного з найважливіших аспектів, чиї права більш захищені згідно з проектом Трудового кодексу України. Отже, у випадку, коли в роботодавця виникає потреба, він вдається до непопулярних, але законних дій — звільнення працівників. І головним аргументом супротивників Трудового кодексу України є значне розширення підстав звільнення працівників з ініціативи роботодавця.

 

Підстави для звільнення з ініціативи власника чи вповноваженого органу, передбачені Кодексом законів про працю України

 

Зауважимо: чинний Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП) був уведений у дію з 1 червня 1972 року Законом Української РСР від 10.12.1971 р. № 322-VIII і відтоді зазнав чисельних змін починаючи з назви самого документа. Проте й досі основний закон, що визначає правовідносини між сторонами трудового договору, не містить визначення «роботодавець», тому під час аналізу норм КЗпП ми застосовуватимемо визначення «власник або вповноважений ним орган».

 

Так, відповідно до КЗпП підстави для звільнення працівника з ініціативи власника чи вповноваженого ними органу передбачені у двох статтях — ст. 40 «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» та ст. 41 «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов».

 

Підстави для звільнення працівника з ініціативи власника чи вповноваженого ним органу згідно зі ст.ст. 40, 41 КЗпП

Пункт статті

Підстава

п. 1 ст. 40

зміни в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

п. 2 ст. 40

виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;

п. 3 ст. 40

систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

п. 4 ст. 40

прогул (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

п. 5 ст. 40

нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності й пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

п. 6 ст. 40

поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

п. 7 ст. 40

поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

п. 8 ст. 40

учинення за місцем роботи розкрадання (у тому числі дрібного) майна власника, установленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;

п. 10 ст. 40

призов або мобілізації власника — фізичної особи під час особливого періоду;

п. 11 ст. 40

установлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

п. 1 ст. 41

одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;

п. 1-1 ст. 41

винні дії керівника підприємства, установи, організації, унаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

п. 2 ст. 41

винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або вповноваженого ним органу;

п. 3 ст. 41

учинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;

п. 4 ст. 41

перебування всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції» у прямому підпорядкуванні в близької особи;

п. 5 ст. 41

припинення повноважень посадових осіб.

 

Таким чином, ми бачимо, що в зазначених вище статтях перелічені підстави для звільнення майже без будь-якої конкретизації прав чи обмежень роботодавців щодо дій у певних ситуаціях. Виняток становить указівка, що розірвання договору в зазначених випадках не допускається в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

 

ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ...