Нова мінімальна заробітна плата й наслідки її ведення для бізнесу

Выпуск № 1 (Январь, 2017)

Завдяки прийняттю Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. № 1774-VIII (далі — Закон № 1774), яким унесено зміни до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі — Закон № 108), із 1 січня 2017 року діє оновлений порядок оплати праці

 

 

Віктория Ліпчанська, експерт Всеукраїнської асоціації кадровиків, бізнес-тренер

Мінімальна заробітна плата змінилася

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

 

Із 1 січня 2017 року в Україні змінюється не лише порядок оплати праці, а й, власне, зміст визначення мінімальної заробітної плати.

 

МІНІМАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА (далі — МЗП)

до 1 січня 2017 року

із 1 січня 2017 року

МЗП — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитись оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт)

МЗП — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

МЗП установлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах

 

Змінено не лише визначення МЗП, а й її структуру. Так, до 1 січня 2017 року до МЗП не включалися доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. З набранням чинності Законом № 1774 ситуація кардинально змінилася. Так, при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються:

• доплати за роботу в несприятливих умовах праці та в умовах підвищеного ризику для здоров’я;

• доплати за роботу в нічний та надурочний час;

• доплати за роз’їзний характер робіт;

• премії до святкових і ювілейних дат.

 

Відтепер роботодавець зобов’язаний буде щомісяця виплачувати працівнику з повним робочим днем заробітну плату в мінімальному розмірі, яка може складатися не лише з окладу, а й із систематичних премій, постійних доплат (окрім виплат, зазначених вище).

 

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

 

Отже, це правило застосовується щодо:

• працівників, які були у відпустках або на лікарняних;

• сумісників (внутрішніх і зовнішніх);

• працівників, які працюють неповний робочий час.

 

Іще слід звернути увагу на те, що законодавством установлені випадки обов’язкової доплати зарплати до мінімального рівня:

• якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за мінімальну;

• якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір МЗП.

 

Відповідно до змін, унесених до ст. 96 КЗпП, у законодавстві про працю з’явилася вимога щодо встановлення мінімального посадового окладу (тарифної ставки) у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, установлений для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року.

 

Нині посадові оклади вже визначатимуть на рівні не нижче за прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року (у 2017 році — 1 600 грн), а не МЗП.

 

Читать полностью...