Наказ про облікову політику: про що варто пам’ятати

Выпуск № 1 (Январь, 2017)

Наказ про облікову політику — це, без перебільшення, «документ № 1» в облікових питаннях підприємства. Чому так важливо його мати? Чи потрібно його щороку перезатверджувати? Які норми він має включати? Про це та безліч інших не менш важливих моментів — у нашому матеріалі

 

Галина Морозовська, експерт з оподаткування й обліку

У чому важливість Наказу про облікову політику

Бухгалтерським законодавством передбачені як імперативні норми, так і правила, стосовно яких є свобода вибору з декількох варіантів. Зрозуміло, що перші (імперативні) змінити підприємство не має права, а ось щодо інших (багатоваріантних) — є змога проявити власну ініціативу. От якраз, аби закріпити один варіант із можливих, і необхіден Наказ (або Положення) про облікову політику.

 

Наказ про облікову політику — це, фактично, внутрішній «нормативний» документ для регулювання бухгалтерського обліку.

Саме з нього бухгалтер (а також — контролери під час перевірки) отримують інформацію про:

• обраний метод нарахування амортизації;

• спосіб створення резерву сумнівних боргів;

• вартісну межу для малоцінних необоротних матеріальних активів тощо.

Завважимо, що прямої вимоги саме в наказі затверджувати  облікову політику законодавство не встановлює. Однак, без сумніву, це варто зробити в розпорядчому акті, а не тримати в умі.

 

Міністерство фінансів у листі від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793 прописало: «Повноваження власника (власників) підприємства встановлювати облікову політику реалізується через визначення в розпорядчому документі переліку методів оцінки, обліку і процедур, щодо яких нормативно-методична база передбачає більш ніж один їх варіант. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документа включати не доцільно як імперативні для застосування підприємством норми».

 


Повторімося: Наказ (Положення) про облікову політику встановлює (закріплює) обране підприємством правило з декількох, передбачених нормативними документами. Тобто цей документ не може суперечити діючим бухгалтерським нормативним документам, а покликаний урегулювати питання, у яких є право обирати.


 

Як пам’ятаємо, бухгалтерський облік має важливе значення й у питанні оподаткування: зокрема, платники податку на прибуток базу оподаткування нині визначають, виходячи з бухгалтерсько-фінансового результату плюс/мінус різниці, прописані в ПКУ; скажімо, платники ПДВ при продажу основних засобів зважають на мінімальну базу — не нижче залишкової бухгалтерської вартості такого об’єкта тощо. А тому, як розумієте, Наказ про облікову політику важливий не лише для бухоблікових цілей, а й для податкових. Адже від вибраного підприємством у Наказі варіанта обліку різних ситуацій у кінцевому може залежати й база оподаткування.

 

Хто затверджує Наказ про облікову політику

Розпорядчий документ складає виконавчий орган управління підприємством і подає на затвердження (погодження) власнику (власникам), органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави (див. лист Мінфіну від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793). Підстава для такого висновку — ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, за якою підприємство самостійно визначає за погодженням із власником (власниками) або вповноваженим ним органом (посадовою особою), відповідно до установчих документів, облікову політику підприємства.

 

У Методичних рекомендаціях щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. № 635 (далі — Методрекомендації № 635) зазначено: «Пiдприємство самостiйно на основi нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку та iнших нормативно-правових актiв із бухгалтерського облiку визначає за погодженням із власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) вiдповiдно до установчих документiв облiкову полiтику пiдприємства, а також змiни до неї».

 

Тобто якщо керівник підприємства (директор) уповноважений вирішувати питання облікової політики (а типово в статутних документах прописують серед повноважень керівника «вирішувати всі інші питання діяльності Товариства, за винятком питань, вирішення яких віднесено до компетенції інших органів Товариства»), тож він і затверджує Наказ про облікову політику. Якщо ж статутними документами, приміром, прописано, що облікову політику визначають загальні збори учасників, то, відповідно. саме вони мають «затвердити» Наказ про облікову політику.

 

Підкреслимо: навіть якщо на підприємстві працює єдиний працівник — директор, наказ про облікову політику все одно потрібно складати й затверджувати.

 

Читать полностью...