Індикатори кредитної привабливості компаній з точки зору фінансових установ

Індикатори кредитної привабливості компаній з точки зору фінансових установДенис Завертаний,

фінансовий директор ТОВ «Пуратос Україна»

ВИПУСК №6 (ЧЕРВЕНЬ, 2019)

 

Сучасний стан сектору кредитування бізнесу не є найкращим. Банки нечасто називають причини відмови у позиці. При цьому офіційні вимоги на етапі подання заявки висуваються лише до списку документів, а власне методику оцінки компанії-позичальника банк не розголошує. Про те, на які фінансові показники зважає банк і, головне, які норми використовує, представникам компаній відомо небагато. Окрім того, мало кому відомі нефінансові критерії, які також враховуються під час оцінки позичальника. У наведеній статті обговоримо реальну методику оцінки компанії-позичальника банком

 

1. Банк насамперед розрахує максимальний ліміт кредитування для компанії.

Як правило, для цього використовують таку формулу:

CLmax = rf х NS / 6 х T — OD, де:

CLmax — максимальна сума кредитного ліміту;

rf — коефіцієнт дисконту (напряму залежить від профілю управління ризиками банку);

NS — виручка компанії за останні 6 (шість) місяців до дати подання заявки на отримання позики;

T — бажаний термін кредитування;

OD — заборгованість позичальника за кредитами і позиками (у т. ч. в інших кредитних установах) станом на дату подання заявки на надання кредиту в банк.

 

Отже, одним із дискусійних моментів є коефіцієнт дисконту (rf). Даний коефіцієнт є індивідуальним для кожного банку. Більш того, зважаючи на прийняту політику з управління ризиками, банки можуть установлювати різні коефіцієнти дисконту залежно від галузі промисловості, у якій діє компанія-позичальник (наприклад, для будівельної галузі даний коефіцієнт становить від 0,75 до 0,80; у фармацевтичній галузі — 0,60; у харчовій галузі — 0,50).

На практиці з метою розрахунку потенційного обсягу кредитування фінансові директори та/або керівники департаменту казначейства застосовують помірний коефіцієнт дисконту у розмірі 0,50.

 

2. Іншою важливою складовою в оцінці компанії-позичальника є відсутність заборгованості перед державним бюджетом (у т. ч. із виплат по заробітній платі працівникам).

Перед тим як прийняти рішення щодо надання кредиту, банк перевірить, що у компанії відсутні прострочені зобов’язання перед державним бюджетом, місцевим бюджетом і позабюджетними фондами.

Також компанія має повністю розрахуватися із працівниками, адже прострочена заборгованість по заробітній платі є достатньою підставою для відмови у кредиті.

 

3. Важливим також є динаміка погашення банківських позик компанією.

Мало хто сприймає пролонгацію траншей як фактор впливу на привабливість компанії з кредитної точки зору, адже з позиції співвідношення кредитного навантаження на компанію нічого не змінюється.

Однак банк вважає, що пролонгація є негативним явищем, бо в такому разі компанія демонструє свою нездатність впоратися із кредитним навантаженням: навіть коли показники фінансових звітів позитивні, тобто банк вважає, що фактично компанія не справляється із зобов’язаннями у межах кредитного договору.

 

4. Оцінюючи компанію-позичальника, неабиякої уваги заслуговує рентабельність бізнесу.

Банки перевіряють, щоб компанія за останні 3 (три) звітні періоди не декларувала збитки.

Вартість кредитування суттєво зростає за наявності задекларованих збитків (адже банк сприймає збиткові компанії більш ризиковими). Насправді банк аналізує не тільки прибуток, а й динаміку виручки.

Шанси для позитивного рішення щодо надання позики є вищими, коли виручка компанії за останні три звітні періоди зростає стосовно аналогічних періодів минулого року.

 

5. Далі проаналізуємо роль оборотного капіталу компанії-позичальника (в частині оборотності запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості) у рамках процесу оцінки компанії.

Варто зазначити, що чим більший коефіцієнт оборотності (торгової дебіторської заборгованості та запасів; щодо кредиторської заборгованості, коефіцієнт оборотності повинен бути навпаки нижчим) компанії-позичальника, тим нижчою є вартість кредитування.

На дату подання позикової заявки до банку оборотність дебіторської заборгованості, а також запасів не повинна перевищувати 100 днів.

Для компаній, які оперують у FMCG-секторі, оборотність дебіторської заборгованості та запасів має бути менше ніж 60 днів.

 

6. Не менш важливим є структура дебіторської заборгованості компанії-позичальника.

Висока вірогідність того, що банки відмовлять у кредитуванні у разі, якщо за результатами останніх чотирьох звітних періодів понад 45 % виручки компанії припадає на один контракт або контрагента.

 

Зазначене обмеження є релевантним, адже для банку важлива фінансова незалежність компанії-позичальника, а в ситуації, коли велика частка виручки залежить від того, як будуть розвиватися відносини з ключовим клієнтом, рівень ризику компанії-позичальника зростає. Також необхідно пам’ятати про то, що: надмірна концентрація виручки на кількох контрагентах може свідчити про наявність «недоброчесних відносин» між компанією-позичальником та контрагентами (наприклад, контрагент може бути компанією-прокладкою, пов’язаною із менеджментом компанії-позичальника). Це може викликати негативні наслідки для репутації компанії та відобразитись на вартості її позикового капіталу.

 

7. Аналізуючи кредитоспроможність компанії, банки звертають увагу також на структуру балансу.

Важливим елементом у даному аспекті є частка дебіторської заборгованості у структурі балансу, адже банки більш активно кредитують компанії, які мають на балансі нерухомість та обладнання, аніж тільки оборотні активи (запаси, дебіторська заборгованість тощо). Як правило, банки відмовляють у кредитуванні компанії, якщо у неї немає достатніх ресурсів для розвитку: виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

 

8. Іншим показником низької кредитної привабливості для банків є співвідношення виручки (зазвичай за останні 4 (чотири) звітні періоди) та наявних кредитів.

У разі якщо обсяг наявних позик перевищує розмір річної виручки компанії у 5 разів, то рівень відмови у кредитуванні суттєво зростає.

 

9. Останнім показником, на який потрібно зосередити увагу, є кількість працевлаштованих осіб у компанії-позичальника.

Логіка банків є простою: довіри заслуговують лише ті компанії, де є необхідний штат працівників, що забезпечить досягнення її стратегічних цілей.

При цьому співробітники повинні не просто бути в штаті компанії, а й регулярно, щонайменше протягом останніх 6 (шести) місяців, отримувати середньоринкову заробітну плату.

 

Придбати повню версію статті