Біг з перешкодами, або що нам заважає працювати в ЄС

Біг з перешкодами,  або що нам заважає працювати в ЄСАнастасія Красоха

ВИПУСК №6 (ЧЕРВЕНЬ, 2019)

 

Зона вільної торгівлі (ЗВТ) з Європейським Союзом відкриває перед українським бізнесом широкі можливості для роботи на ринках ЄС. Проте вийти на ці ринки підприємцеві не так уже й просто. Місце під зірковим небом вдається віднайти не всім, через низку бар’єрів

Дорогий експорт

Угода про асоціацію між Україною та ЄС, яка набула чинності у 2017 році, передбачає не лише безвізовий режим, а й поглиблену зону вільної торгівлі.

 

При цьому ЗВТ з ЄС ― це не лише скасування мит для українських товарів, а й «економічна інтеграція» України. Однак економічна інтеграція ― це величезна робота: вона вимагає приведення вимог до безпеки продукції у повну відповідність з європейськими, а крім того — виконання усіх процедур контролю за їх дотриманням.

 

Щоб розпочати експортувати, підприємство має виконати низку регуляторних вимог: оформити документи, пройти тарифне і нетарифне регулювання в межах України та при ввезенні товарів у ЄС.

 

Для підприємців, які вже працюють на ринку ЄС, це додатковий клопіт та витрати. Хоча в результаті бізнес виграє, адже має порівняно легкий доступ до ринків країн Євросоюзу.

 

У зв’язку з цим заробляють на експорті та користуються тарифними перевагами ЗВТ з ЄС, насамперед, великі гравці. Вітчизняний малий та середній бізнес на торговій мапі ЄС представлений поодинокими компаніями, але все ж помітний.

 

Так, за інформацією Міністерства економічного розвитку та торгівлі (МЕРТ), серед основних товарів, які експортує український МСБ, ― зернові культури, соняшникова олія, цукор, молоко і сир, борошно і крупи, овочі і фрукти, пісок, гравій і глина, двигуни і турбіни, деревина, фанера, меблі, помпи і компресори.

 

Водночас, за даними опитувань підприємців, середній та малий бізнес експортує закордон також і послуги. Наприклад, у сфері ІТ 20 % МСБ експортують послуги до Євросоюзу, а ще 33 % ― до інших країн.

 

Втім переважна більшість українських підприємств дуже далека від виробництва та експорту високотехнологічної продукції з високою доданою вартістю. Серед основних причин, не останню роль відіграє те, що експорт для МСБ ― це значні витрати та труднощі з подоланням таких бар’єрів як бюрократія та митні процедури, а також низки інших. Про що поговоримо далі.

 

Гряда бар’єрів

Експерт із економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Єгор Киян виділив такі основні бар’єри:

1. Складнощі ведення міжнародної торгівлі (митні процедури, проведення розрахунків, особливості податкової системи тощо).

2. Невпевненість та брак знань національного виробника.

3. Значна першочергова орієнтація підприємств на внутрішній ринок України.

4. Крос-культурні відмінності, небажання адаптуватися під нові умови.

5. Зміни у зовнішній політиці, недостатній брендинг країни.

 

«При цьому необхідно зауважити, що ситуація кардинально відрізняється для великого, малого і середнього бізнесу. По-перше, у них різні «початкові» умови, а по-друге, вони конкурують між собою, і ця конкуренція (у тому числі й за зовнішні ринки) не завжди є чесною», ― додав експерт.

 

Крім того, українським підприємцям, при виході на ринки ЄС, за словами Єгора Кияна, найчастіше доводиться наражатись на такі труднощі, як:

• прихований протекціонізм ЄС, що виражається у високих стандартах входу на ринок, захистом і підтримкою свого виробника;

• необхідність адаптації виробленої продукції під вимоги ринку;

• квоти безмитної торгівлі ґрунтуються на «застарілих» показниках торгівлі;

• особливості нових умов/середовища діяльності (міжнародна торгівля є більш непередбачуваною, ніж внутрішня);

• присутність багатьох компаній, значна конкуренція.

 

«Це, звісно, не вичерпний перелік. При цьому не можна запевнити, що сама по собі торгівля з ЄС надто відрізняється від торгівлі з іншими країнами. Але проблема полягає в тому, що Україні необхідно залучити більшу кількість підприємств до цих процесів, переорієнтувати їх бізнес та усталені зв’язки. А це вже набагато складніше і виникає певний «опір». До того ж, якщо з сировинною торгівлею більш-менш зрозуміло, то з торгівлею високотехнологічною продукцією з ЄС виникає найбільше запитань», ― уточнив економіст.

 

Економіст інвестиційного департаменту ФАО, Рим, Андрій Ярмак зауважив, що коли взяти, наприклад, сферу агропродукції з високою доданою вартістю (овочі, фрукти, молочні продукти, м’ясо, кондитерські вироби, мед), то до п’ятірки найвагоміших бар’єрів, що гальмують вихід української продукції на ринки ЄС, входять:

1. Низький рівень розуміння маркетингу нашими підприємцями.

«Я вважаю, що це особливо відчутно в агросекторі, і це радянський спадок, коли все було в дефіциті. Відповідно, виробник був завжди героєм і продавав абсолютно все без проблем. Воно продавалося само, люди продукт шукали. Зараз все з точністю до навпаки ― дефіцитів жодних немає, і щоб продати продукцію, особливо в ЄС, потрібно бути кращим за інших. Більше того, це потрібно доводити щодня, а, отже, вкладатися в рекламу, сервіс, дослідження, постійне поліпшення продукції, тощо», ― пояснив експерт.

2. Недостатнє розуміння концепції безпечності та якості продукції.

«У СРСР це все було в одній категорії ― були ГОСТи. В результаті не було ні якості, ні безпечності. В розвиненому ж світі майже жодна з держав не контролює якість ― але всі дуже жорстко контролюють безпечність продукції, причому на рівні процесів. У нас же одиниці виробників мають GlobalG.A.P та HACCP, хоча це базові стандарти. І ті, хто їх пройшов, розуміє, що це дозволяє підвищити ефективність роботи підприємства», ― зазначив Андрій Ярмак.

3. Помилкове враження, що експорт ― це завжди вигідно, і що це завжди означає більше грошей.

«Але мало хто розуміє, що експорт ― це додаткові витрати та інвестиції в продукт, людей, логістику, якість, знання, маркетинг, тощо. В сегменті фруктів, наприклад, лише поточні додаткові витрати на експорт будуть сягати 3 млн грн на рік (це зарплата людей, участь у виставках, поїздки до клієнтів, переговори, тощо). В інших сегментах ― ще дорожче. І це без інвестицій. Щоб окупити це, потрібно мати чималий обсяг експортабельного продукту, і продавати його дорожче, ніж на внутрішньому ринку», ― звернув увагу економіст інвестиційного департаменту ФАО.

4. Нетарифні та тарифні обмеження ЄС в сегменті харчових продуктів та сільгоспсировини.

«Це відома річ ― наш договір про вільну торгівлю має багато обмежень щодо доступу на ці ринки українських продуктів. ЄС захищається. Досить складними є також нетарифні обмеження, такі як вимоги підтвердження відсутності певних карантинних організмів, наприклад. Системи таких підтверджень бувають занадто дорогими і стримують можливості експорту», ― додав Андрій Ярмак.

5. Нерозуміння важливості сервісу нашими компаніями.

«Іноді трапляється так, що ми маємо якісний продукт, але не можемо якісно спілкуватися з покупцями. Банально ― мені часто скаржаться покупці, що на переговорах експортні менеджери з Україні сидять похмурі, не посміхаються ― у покупців складається враження, що вони не дуже хочуть продавати. Й поганий рівень англійської ― це завжди велика проблема», ― уточнив експерт.

 

Найбільша складність для українського підприємця, який хоче вийти на ринок ЄС, ― це дуже високий рівень конкуренції на цьому ринку.

 

Придбати повню версію статті