Безнадійна кредиторська заборгованість: підстави списання, облік і податкові наслідки

ВЫПУСК №9 (СЕНТЯБРЬ, 2017)

«Кому винен — усім прощаю». Є ситуації, коли про погашення боргу можна забути. Як же коротка пам’ять уплине на облік та які наслідки будуть із ПДВ і податку на прибуток? Чи виникатиме дохід, а якщо так — коли? Чи доведеться коригувати податковий кредит? Тож, яка «ціна» списання безнадійної кредиторської заборгованості? І що можна зробити, аби відтермінувати визнання доходу, якщо заборгованість усе ж погашатиметься?

 

Безнадійна кредиторська заборгованість: підстави списання, облік і податкові наслідкиГалина Морозовська,

експерт із питань оподаткування та обліку

Коли кредиторська заборгованість стає безнадійною

Для бухгалтерського та податкового обліку важливо, коли кредиторська заборгованість набуває статусу безнадійної. Одразу скажемо, що для бухобліку вагомо, аби була ВПЕВНЕНІСТЬ у непогашенні боргу. А ось у податковому контексті — своє визначення безнадійної заборгованості, щоправда, для кредиторки воно може бути вагомим хіба що для ПДВ, єдиного податку, ПДФО. Своєю чергою, для податку на прибуток якраз усе залежить від бухобліку — коли визнається дохід за безнадійною кредиторською заборгованістю.

 

Бухгалтерське визначення кредиторської заборгованості безнадійною

Підприємство відображає зобов’язання, якщо його оцінка може бути достовірно визначена й існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення (п. 5 П(С)БО 11«Зобов’язання»).

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його суму включають у дохід звітного періоду (п. 5 П(С)БО 11).

 

Як бачите, вагома саме ВПЕВНЕННІСТЬ У НЕПОГАШЕННІ.

Тобто — не припущення, що борг не погашатиметься, чи надія, а саме переконання (упевненість). Які ж події можуть свідчити про впевненість у тому, що борг не погашатимуть?

 

По-перше: упевненість у непогашенні настає, якщо кредитор ліквідувався. Запис у державному реєстрі про ліквідацію підтверджує завершення такої процедури (ст. 104 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ). Щоправда, слід упевнитися, чи немає правонаступників, які мають право на стягнення боргу (ст. 205 Господарського кодексу України, ст. 609 ЦКУ).

Таким чином, у періоді, у якому ліквідовано кредитора (зроблено запис у державному реєстрі) і немає правонаступників, перед якими доведеться погашати борг, у бухобліку потрібно визнати дохід.

 

По-друге: можлива ситуація, коли кредитор пробачає борг, відповідно, його не потрібно погашати — є впевненість у непогашенні. Прощення боргу припиняє зобов’язання (ст. 605 ЦКУ).

Відповідно у періоді прощення боргу боржник визнає в бухобліку дохід від цього дійства.

 

По-третє: коли спливає строк позовної давності та керівництво підприємства-боржника приймає після цього рішення, що погашати борг не буде.

Довідково: позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу (ст. 256 ЦКУ). Загальний строк позовної давності — три роки (ст. 257 ЦКУ). Договором може бути встановлено більший строк позовної давності.

Позовна давність може подовжуватися та перериватися (ч. 1 ст. 259, ч. 1 ст. 264 ЦКУ). Для переривання строку позовної давності достатньо визнати заборгованість — направити лист із визнанням боргу, перерахувати частину боргу (хоча б пару копійок) тощо.

 

Певна річ, що, поки строк позовної давності не сплив, кредитор може звернутися з вимогою погасити борг, зокрема й у судовому порядку. Відповідно, не може бути впевненості, що борг не доведеться гасити. А ось зі спливом строку позовної давності, якщо кредитор звернеться до суду для стягнення боргу, суд на підставі спливу строку позовної давності може відмовити. Тож, змусити через суд погасити борг після закінчення строку позовної давності кредитор фактично не зможе. Хіба що підприємство-боржник матиме бажання його погасити навіть після спливу строку (аби, скажімо, не псувати ділові стосунки з контрагентом).

 

Ми ведемо до того, що сам по собі сплив строку позовної давності — ще не підстава для списання кредиторської заборгованості. Потрібно, аби керівник прийняв рішення, що зі спливом строку позовної давності кредиторська заборгованість не погашатиметься. І, звісно, таке рішення має бути задокументованим. Зокрема це може бути прописано в наказі, розпорядженні, документах з інвентаризації зобов’язань і розрахунків.

 

Таким чином, за наявності рішення про непогашення боргу після спливу строку позовної давності в бухобліку визнають дохід.

Рекомендуємо: аби ситуація не зависла в невизначених у періоді спливу строку позовної давності вирішувати, усе ж погашатиме підприємство борг чи ні.

 

Продовження у повній версії статті →