Акредитив у фінансуванні обігового капіталу підприємств АПК

Важливу роль у нівелюванні інфляційних та девальваційних ризиків відіграють експортно-орієнтовані сектори економіки. Одним із таких секторів є агропромисловий комплекс (далі — АПК), який складає близько 17 % ВВП України за результатами 2017 року. Відповідно до стратегії розвитку держави у майбутньому, частка АПК у ВВП складатиме 20–25 %. отже, забезпечення стійкого фінансового розвитку цього сектора економіки має бути одним із пріоритетів держави

ВИПУСК №8 (СЕРПЕНЬ, 2018)

 

Утримувати обіговий капітал на достатньому для аграрного підприємства рівні, забезпечуючи при цьому високий рівень стабільності та незалежності від впливу зовнішнього середовища, допомагає налагоджена система фінансування підприємства.

 

Можна виділити три групи джерел фінансування обігового капіталу:

• Власні кошти.

До цієї групи можна віднести доходи (прибуток) від реалізації продукції або від фінансових операцій, а також реалізації технологічних відходів або інших активів, що вибувають.

• Кошти, що залучаються за допомогою фінансових ринків.

Ця група включає у себе всі надходження від фінансової діяльності підприємства: короткострокові та довгострокові кредити, емісія та реалізація власних цінних паперів тощо.

• Кошти, що надходять у порядку перерозподілу.

До цієї групи належать дивіденди та відсотки по цінним паперам інших емітентів, субсидії з державного бюджету, надходження від галузевих структур, асоціацій, об’єднань тощо.

 

Розглянемо більш детально сутність та особливості використання акредитиву, як форми розрахунку між компаніями, у межах якої посередником виступає банк. Цей інструмент є продуктом другої групи джерел фінансування обігового капіталу.

Акредитив — це угода, за умовами якої банк-емітент (з боку покупця) та банк, що підтверджує та фінансує постачання (з боку постачальника), оплачують постачальнику партії товарів, що доставляються покупцеві. Банк, що підтверджує або фінансує угоду, зазвичай, надає відстрочку платежу банку-емітенту. Останній має право призначити покупцеві термін відшкодування за акредитивом у межах цього періоду.

 

ЯКА РОЛЬ АКРЕДИТИВА ТА НАВІЩО ВІН ПОТРІБЕН?

Беручи до уваги той факт, що ступінь ризику навколишнього середовища невпинно зростає, за допомогою акредитива, покупець чи постачальник можуть убезпечити себе від ненадійності іншої сторони. Наприклад, покупець може не відправити гроші після отримання товару, а продавець навпаки — не відправити товар після отримання оплати. Для того, щоб забезпечити якісне виконання угоди, вони можуть залучити фінансового посередника, яким виступає банк. Отже, факт наявності посередника і є характерною особливістю операцій із використанням акредитива. Коли банк гарантує переказ коштів — це і є «оплатою за допомогою акредитива».

 

Важливим нюансом є те, що акредитив не можна відкликати. Це означає, що якщо продавець поставив товар і передав банку-посереднику всі належним чином оформлені документи, банк-посередник зобов’язаний перерахувати гроші, навіть якщо покупець захоче скасувати угоду після отримання товару. Але якщо товар не поставлено або необхідний пакет документів не був переданий до банку, то платіж не буде зроблено.

 

ПРИНЦИП ДІЇ АКРЕДИТИВА

Здебільшого акредитив використовується у міжнародній торгівлі. Наприклад, у нас є два контрагенти з різних країн. Компанія-постачальник хоче поставити продукцію, а компанія-покупець — купити. Очевидним є той факт, що правила регулювання експортно-імпортних операцій у цих країнах відрізняються. Це означає, що кожен раз укладати контракт на постачання, з урахуванням усіх особливостей регулювання міжнародної торгівлі, ратифікованих тією чи іншою країною (особливо якщо таких міжнародних партнерів декілька), вкрай нераціонально. Також потрібно враховувати виникаючі ризики ненадійності контрагентів (непостачання товару при його оплаті або навпаки, несплата при поставці).

 

Отже, компаніям зручніше використовувати «Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів» від 2007 року, які визначені Міжнародною торговою палатою у публікації № 600. Оригінальна назва правил — «Uniform Customs and Practice for Documentary Credits» (далі — UCP 600).

 

У цьому випадку, компанії можуть звернутися до єдиних стандартизованих правил і не намагатися розібратися у нюансах законодавства іншої країни.

 

Розглянемо детально класичну процедуру використання акредитива.

Крок 1. Компанії укладають контракт, у якому зазначається, що для оплати буде використаний акредитив, а також прописуються усі його умови. Важливо звернути увагу на те, що контракт і акредитив — це дві незалежні угоди. До того ж на фінансових посередників не поширюються обов’язки за основним контрактом про купівлю-продаж товарів або контрактом про надання послуг.

 

Крок 2. Компанія-покупець звертається до свого банку (в якому покупець має розрахунковий рахунок) з проханням відкрити акредитивний рахунок у банку. Банк відкриває відповідний рахунок або резервує кошти клієнта, або надає кредит, або іншим чином надає необхідне забезпечення для угоди постачання. Банк покупця у цьому випадку називається емітентом.

 

Крок 3. Емітент зв’язується із банком продавця і повідомляє, що необхідний рахунок створено. Своєю чергою, банк продавця повідомляє про це компанію-продавця.

 

Крок 4. Цей етап має на меті здійснення перевірки умов акредитива компанією-продавцем. Якщо все правильно, відбувається відвантаження продукції, продавець повідомляє свій банк про факт відвантаження і передає усі потрібні документи до банку. Це свідчить про той факт, що компанія-продавець виконала свою частину зобов’язань по договору.

 

Крок 5. Банк продавця перевіряє документи і пересилає їх емітенту. Банк-емітент перевіряє документи і перераховує кошти за поставлений товар до банку продавця.

 

Крок 6. Банк продавця виплачує гроші своєму клієнту. Покупець, своєю чергою, розраховується із банком-емітентом та отримує документи на продукцію.

 

Коли сторони вирішують використовувати акредитив, то продавець отримує гроші за поставку товару від свого банку, а не від покупця. Це і є головною відмінністю цього інструменту. Банк покупця направляє гроші банку продавця, приймаючи по суті всі ризики забезпечення угоди на себе.

 

Існують випадки, коли залежно від умов укладеного контракту, продавець може надавати документи про виконання угоди безпосередньо у банк покупця. Відповідно і гроші він може отримувати від нього. У будь-якому разі платіж здійснює фінансовий посередник.

Важливим моментом є те, що відповідно до правила UCP 600, банки не відповідають за товар або послуги та їх якість. Вони контролюють документи, пов’язані з цим контрактом. Крім того, вони не несуть відповідальності за достовірність наданих документів.

 

ВИДИ АКРЕДИТИВІВ

Передусім, розглянемо ті акредитиви, які можуть бути використані при здійсненні експортних операцій. Як зазначено вище, використання акредитивної форми розрахунку експортерами є, насамперед, додатковою гарантією отримання коштів від іноземного покупця.

 

Придбати повну статтю